РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ДИТИНИ ЧЕТВЕРТОГО РОКУ ЖИТТЯ

 Протягом переддошкільного віку дитина навчається розрізняти всі кольори. Стає дедалі досконалішим і точнішим диференціювання кольорів за яскравістю і насиченістю. Дослідження показали, що чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або навіть відбирати за назвою дорослих. Легше всього дітям відбирати червоний колір, найчастіше вони помиляються у виборі фіолетового. Більшість дітей правильно називають червоний, зелений, синій та інші кольори, але ще погано розбираються у їх відтінках, які не мають для них суттєвого значення. Навіть діти, які розрізняють майже всі спектральні кольори і називають їх відтінки, під час розмальовування своїх малюнків часто не надають значення кольоровим відтінкам. Наприклад, можуть зафарбовувати собаку або ведмедя синім кольором, у їхніх малюнках качка буває і червоною, і жовтою. І тільки запитання вихователя, чи буває синій собака, змушує дитину замислитись та змінити колір. Отже, знаючи особливості сприймання кольору   дітьми, дорослий має слідкувати за тим, наскільки правильно користуються діти кольорами. Спонукаючи дитину роздивитися розмальовану нею картинку, дорослий привчає її відтворювати у пам'яті образи знайомих предметів і звертати увагу на зовнішній вигляд кожного з них, зокрема на його колір. Поступово діти починають помічати кольори та відтінки навколишніх предметів.

 Має свої особливості і пам'ять чотирирічної дитини. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам'ятовувати. Тут явна перевага мимовільного запам'ятовування і згадування. Легко запам'ятовує дитина наочні об'єкти та посильний словниковий, ритмічно організований матеріал. Переважає наочно-образна і рухова пам'ять. Експериментальні дані показують, що діти цього віку можуть відтворити у середньому не більше чотирьох предметів (або їх відображень) з 10 — 15, що їм пред'являлися. Ця обмеженість яскраво виявляється і в умовах запам'ятовування окремих слів, що одноразово подаються дитині: в середньому запам'ятовує не більше двох-трьох слів з десяти.

Мова чотирирічної дитини має свої особливості. На відміну від дво-трирічних діти четвертого року життя, оволодіваючи новими словами, включають їх не тільки у пасивний, а і в активний словник, обсяг якого дуже швидко зростає. Збільшується не лише кількість іменників та дієслів, а й інших частин мови. Як показали дослідження, діти цього віку виявляють особливий інтерес до слова, вони більш уважно прислуховуються до нових слів, намагаються їх вимовляти, вільно будують прості речення; це стає можливим тому, що діти дуже рано практичним шляхом оволодівають грамотою. Робота дорослих  з удосконалення мови дітей має вестися у трьох напрямках:

·                     збагачення словника;

·                     вправляння у чистоті звуковимовлення;

·                     виховування зв'язної мови.

Дітям властиве активне дійове мислення. Під час вирішення якогось завдання дитина спочатку діє. Так, чотирирічному малюкові запропонували дістати м'ячик, що високо лежав на шафі. Дитина почала стрибати, намагаючись дістати предмет безпосередньо. На пропозицію дорослого подумати, перш ніж діставати, дитина відповіла! «А навіщо думати, треба дістати м'яч». Дослідження показують, що дітям цього віку легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене. Це пояснюється тим, що у них ще не розвинуте словесне мислення, вони ще не вміють вирішити наступну задачу в «умі». Звідси і виникає розходження між тим, що дитина робить, розв'язуючи задачу, і тим, як вона пояснює свої дії. Так, дитина на запитання вихователя: «Що будеш малювати?» відповідає: «Літак». Під час малювання задум дитини кілька разів змінювався і вийшов зовсім інший малюнок. Вихователь до Сашка: «Ти ж хотів намалювати літак. А що у тебе вийшло?». Сашко: «А літак полетів, а будиночок залишився». Ці факти свідчать про те, що існують досить складні відношення між двома способами дитячого мислення дійовим і мовним.